Діти і війна: як батькам допомогти дитині впоратися зі страхом і стресом
Війна змінила повсякденне життя українських дітей. Повітряні тривоги, вибухи, вимушені переїзди, розлука з рідними та постійна невизначеність можуть викликати страх, тривогу й сильне емоційне напруження.
Дитина не завжди може пояснити, що саме її турбує. Тому дорослим важливо не лише слухати її слова, а й помічати зміни в поведінці та самопочутті.
Як стрес може проявлятися у дитини
Реакція на стрес залежить від віку, характеру дитини та пережитих подій. Одні діти стають мовчазними й замкнутими, інші — дратівливими або надмірно активними.
На сильний стрес можуть вказувати:
- проблеми зі сном або часті нічні пробудження;
- плаксивість, дратівливість, спалахи гніву;
- страх залишатися без батьків;
- труднощі з концентрацією та навчанням;
- втрата інтересу до ігор, спілкування чи улюблених занять;
- часті скарги на головний біль, нудоту або інше погіршення самопочуття без очевидної причини;
- відстороненість від рідних і друзів.
Молодші діти під час стресу можуть сильніше триматися за батьків, частіше проситися на руки або потребувати більше уваги. Такі реакції не варто висміювати чи карати за них.
Говоріть про те, що відбувається
Не потрібно робити вигляд, що війни немає. Діти бачать і чують значно більше, ніж може здаватися дорослим.
Запитайте, що дитина знає, чого боїться і що її найбільше хвилює. Відповідайте чесно, але відповідно до її віку. Не перевантажуйте подробицями й не вигадуйте відповіді, якщо самі чогось не знаєте.
Замість обіцянок «нічого не станеться» краще говорити про те, що залежить від вас:
«Зараз може бути небезпечно, тому ми знаємо, що робити. Я поруч із тобою».
Давайте дитині можливість ставити запитання й говорити про свої переживання.
Не забороняйте боятися
Страх під час війни — природна реакція на небезпеку.
Фрази «Не бійся», «Не плач», «Нічого страшного» або «Ти вже дорослий» можуть дати дитині зрозуміти, що її почуття неправильні або неважливі.
Краще назвати емоцію та показати підтримку:
«Я бачу, що тобі страшно. Ти можеш розповісти мені, що відчуваєш».
Дитині важливо знати: її емоції приймають, а поруч є дорослий, до якого можна звернутися.
Поясніть, що робити під час повітряної тривоги
Чіткий план дій зменшує невизначеність.
Дитина має знати, куди родина прямує під час повітряної тривоги, що потрібно взяти із собою та кого слухати. Пояснюйте послідовність дій спокійно й простими словами.
За можливості дозвольте дитині брати в укриття знайому річ: улюблену іграшку, книжку чи інший невеликий предмет. Звичні речі та присутність близького дорослого можуть допомогти заспокоїтися.
Корисно також заздалегідь обговорити з дитиною простий сімейний план дій у разі небезпеки.
Зберігайте звичний ритм життя
У воєнний час неможливо зробити все передбачуваним. Але навіть невеликі щоденні ритуали дають дитині відчуття стабільності.
Намагайтеся, наскільки дозволяють обставини, зберігати звичний час сну та прийомів їжі, навчання, прогулянки, спільні ігри, читання або розмови перед сном.
Особливо важливими залишаються сон, фізична активність, спілкування з близькими та можливість займатися тим, що дитині подобається.
Обмежуйте травматичний контент
Дитині не потрібно постійно бачити фотографії та відео наслідків обстрілів, поранених або загиблих.
Не залишайте новини постійно увімкненими фоном. Якщо дитина сама побачила або почула щось страшне, поговоріть із нею та з'ясуйте, як вона зрозуміла побачене.
Особливо важливо стежити за інформацією, яку дитина отримує із соціальних мереж та відеоплатформ. Діти мають право знати, що відбувається, але інформація повинна відповідати їхньому віку й не перевантажувати психіку.
Дозволяйте дитині залишатися дитиною
Гратися, сміятися, зустрічатися з друзями, малювати, займатися спортом, святкувати день народження та мріяти — нормально навіть під час війни.
Не варто викликати в дитини почуття провини за позитивні емоції. Гра та спільна діяльність можуть допомагати проживати складні переживання й знижувати емоційне напруження.
Пам'ятайте і про власний стан
Діти помічають реакції дорослих і орієнтуються на них. Це не означає, що батьки повинні постійно приховувати свої емоції або демонструвати абсолютний спокій.
Можна сказати:
«Я теж хвилююся, але зараз ми знаємо, що потрібно робити».
Намагайтеся знаходити можливість відпочити, виспатися, поговорити з близькими та звернутися по підтримку, якщо вона потрібна. Дорослому, який має ресурс, легше залишатися опорою для дитини.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Страх, смуток, дратівливість або проблеми зі сном можуть бути природною реакцією на небезпечні та травматичні події.
Зверніться до фахівця, якщо зміни у стані або поведінці дитини тривалий час не минають, посилюються чи суттєво заважають їй спати, навчатися, спілкуватися та жити звичним життям.
Особливої уваги потребують:
- тривала сильна тривога;
- постійна замкнутість;
- агресивність;
- різкі зміни поведінки;
- втрата інтересу до звичних занять;
- виражені та тривалі проблеми зі сном.
Почати можна зі звернення до сімейного лікаря або педіатра, а також до психолога чи іншого фахівця у сфері психічного здоров'я.
Найважливіше — бути поруч
Ми не можемо прибрати з життя дітей усі небезпеки війни. Але дорослі можуть дати дитині те, що залежить від них: увагу, підтримку, чесну розмову, зрозумілі правила та відчуття, що зі своїми переживаннями вона не залишилася сама.
Слухайте дитину. Говоріть із нею. Обіймайте, якщо вона цього хоче. Пояснюйте, що відбувається і що ви робитимете далі.
І якомога частіше нагадуйте:
«Я поруч. Ми будемо діяти разом».
Матеріал підготовлено за інформацією Дніпропетровської обласної дитячої громадської організації «Правозахисна спілка „Допоможемо дітям“» та з урахуванням рекомендацій UNICEF, Міністерства охорони здоров'я України, Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?» і Всесвітньої організації охорони здоров'я.
